ззамолоду

ЗЗА́МОЛОДУ , присл. За молодих літ, у молоді роки; замолоду. — Тяжко, брате, Людей на старість розпізнати. А ще гірше ззамолоду Гадину кохати (Шевч., II, 1953, 51); Вони вдвох приятелювали ще ззамолоду, навіть змалку (Н.-Лев., І, 1956, 116). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 565.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн