зіяючий

ЗІЯ́ЮЧИЙ , а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до зія́ти . У колись зеленому, тепер зіяючому згарищами невеликому місті над Прутом пробуджувалось нове життя (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 3). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 581.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн