язикатість

ЯЗИКА́ТІСТЬ , тості, ж., розм. Властивість за знач. язика́тий 1. Злість на себе, на свою язикатість у хлопця була така велика, що він твердо вирішив вийти на берег і піти собі до маяка (Чаб., Катюша, 1960, 254). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 630.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн