язичниця

ЯЗИ́ЧНИЦЯ , і, ж. Жін. до язи́чник . [Прохор:] Я певен, що Селямида перша почне язичити, там така язичниця!.. (Кроп., III, 1959, 178); Була вона й лінива, і лиха, й нечепурна, і язичниця (Григ., Вибр., 1959, 159). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 631.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн