язичище

ЯЗИЧИ́ЩЕ , а, ч. Збільш. до язи́к 1, 2, 6. — Кривди вона вам не зробила ніколи, тілько що тим язичищем молола (Фр., IV, 1950, 410); — В неї тоді тільки одростає язичище, коли треба мене кобенити (Крим., Вибр., 1965, 345). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 630.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн