ваш

ВАШ , ва́ша, ва́ше, займ. присв. Який належить вам, яким ви користуєтесь. Ваша хата, ваша й правда (Номис, 1864, № 9608); — Чи не продали б ви, чоловіче, тої ялинки, що росте в вашім садочку? (Коцюб., І, 1955, 78); — Куме Дороше! Даруйте мені, що я ваші ятері потрусив. Мав я тоді велику скруту (Гончар, III, 1959, 153); // Який виходить від вас: зроблений, створений, сказаний і т. ін. вами. Чрез ваші зводні, женихання, Не маю я ушановання (Котл., І, 1952, 243); Несказанно зачарований Вашою “Харитею” (Мирний, V, 1955, 378); Дорогий Михайле Івановичу! Малюнок ваш, спасибі, дістав (Коцюб., III, 1956, 456); Мені конче потрібна ваша допомога (Грим., Подробиці.., 1956, 109); // Притаманний, властивий вам. Не вашої вдачі (Номис, 1864, № 5176); Ваша доброзичливість, Іване Лук’яновичу, не має собі рівних (Грим., Подробиці.., 1956, 8); // Який перебуває у родинних або дружніх, близьких стосунках з вами. [Пилип:] Я, пам’ятаючи, що Оксана Андріївна ваша теща, відповів їй ввічливо (Корн., II, 1955, 151); — Не чіпайте дівчини. Вона хоч і ваша дочка, а бити її не дозволю (Тют., Вир, 1964, 97); // Який поділяє погляди, уподобання, смаки, близькі вам. — Ми вас одучим, супостати, Морити вдов, дурить дівок.. Давайте вашого гульвісу, Я вмиг його одправлю к бісу (Котл., І, 1952, 237); // Який стосується вас. — Хто ж винуватий у вашому лихові? — обізвалася, глядячи на його, Христя (Мирний, I, 1949, 273); Коли вашій справі буде даний вірний хід, ви неодмінно виграєте її (Стельмах, Хліб.., 1959, 417); // У якому чи поблизу якого ви живете, перебуваєте. Дівчина з вашого села прийшла у наш монастир і зосталася (Вовчок, І, 1955, 232); Краще б я хотіла тепер бути коло Вас, у ваших лісах, аніж отут ходити понад лиманами (Л. Укр., V, 1956, 61); // У якому ви берете участь, у якому ви працюєте і т. ін. [Руфін:] Так, я довідався, що ваші збори вже викрито (Л. Укр., II, 1951, 386); Ваша установа; Ваш колгосп; // До якого ви належите. Щоб не зробити знов помилки, прийшов до вас, Козак я й тільки — прийміть мене до ваших лав (Сос., І, 1957, 446); — Ваш народ благородний і великодушний, — говорив художник.. Він розповів, як йому довелося одного разу їхати в теплушці з говіркими українськими селянками (Гончар, III, 1959, 227); // у знач. ім. ва́ше , шого, с. Те, що належить вам. Тепер він панське бере, а пождіть трохи — візьме і ваше (Коцюб., III, 1956, 121); // у знач. ім. ва́ші , ших, мн., розм. Родичі або близькі вам люди. Достанеться і вашим і нашим (Номис, 1864, № 3520); Я не можу більше писати, ослаб. Всі ми кланяємось Вам і вашим (Коцюб., III, 1956, 459). Ваш … ( у кінці листа ) — відданий вам, прихильний до вас. Бувайте здорові і не забувайте Вашого М. Коцюбинського (Коцюб., III, 1956, 343); Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином. Ваша мати (Ю. Янов., І, 1954, 59); Ваш брат див. брат ; Ва́ша во́ля — як ви хочете, розпоряджаєтесь. — Добре, товаришу Опанасе. Коли вже так все склалось і на те ваша воля, поховаємо Василя самі (Довж., І, 1958, 92); Ва́ша ла́ска , заст. — доброзичливість, прихильність, виявлена вами (звичайно при ввічливому звертанні). — Сідайте бо, свахо, коли ваша ласка, на покуті (Н.-Лев., І, 1956, 279); [Чоловік ( увіходить ) : ] Шановний пане! Може, ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб діло завершити (Л. Укр., III, 1952,121); Ва́ша ми́лість , заст. — форма шанобливого звертання до людини із значним положенням в суспільстві. [Матушка гуменя:] Сестро Мархво, що це за люди? [Кнуриха:] До вашої милості прийшли з великою просьбою до вас (Мирний, V, 1955, 68); Ва́ше благоро́діє (превосходи́тельство і т. ін. ) , дорев. — титулування або форма шанобливого звертання до чиновних осіб. Як же Ївга розказала йому [судді] все.. й питає: — Що ж ви мені, ваше благородіє, скажете? (Кв.-Осн., II, 1956, 279); — Ваше превосходительство, пане повітовий маршал! — виструнчився перед господарем капітан (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 12); І на́шим і ва́шим [служи́ти і т. ін. ] — про поведінку особи, яка діє на користь двом протилежним за інтересами сторонам; Не ва́ше ді́ло див ді́ло . Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 298.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн