вахтер

ВА́ХТЕ́Р , ва́хте́ра, ч. Старший сторож; // Черговий сторож в установі; Веселовський провів дівчину до вахтера (Гончар, II, 1954, 128); Старий вусатий вахтер у темно-синій сорочці з мідними гудзиками перевіряв перепустки (Ткач, Арена, 1960, 59). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 298.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн