вахмістр

ВА́ХМІСТР , а, ч. , військ. У дореволюційній армії — старший із унтер-офіцерських чинів у кавалерії і кінній артилерії, якому в піхоті відповідав чин фельдфебеля. [Єгер:] Півроку був я у послузі, .. чистив чоботи вахмістрові, коня глядів (Л. Укр., IV, 1954, 217); — Ось Максим Сірко, вахмістр лейб-гусарського.. полку (Довж., Зач. Десна, 1957, 149). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 298.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн