вахлай

ВАХЛА́Й , я́, ч., зневажл.. Неповоротка малотямуща людина; вахлак. І так собі ніби нікчемний народ, вахлаї такі… ходять було схилившись (Сл. Гр.); П’яне панство танцює хай, святкуючи свою дворянську усобну перемогу над вахлаєм, володарем твоїм (Тич., Чуття.., 1938, 67). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 298.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн