пряничок

ПРЯ́НИЧОК , чка, ч. Зменш.-пестл. до пря́ник . Уляна промочила смажні його уста водою. — Мій голубоньку! Ось же твій пряничок. На! (Мирний, І, 1954, 310); [Марта:] Вдачу твою мати знають, то й на ласощі розживуться: і прянички, й калачі будуть (Вас., III, 1960, 101). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 371.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн