каючок

КАЮЧО́К , чка́, ч. Зменш. до каю́к 1 . Харон же зараз схаменувся, Разів з чотири погребнувся І з каючком причалив к ним (Котл., І, 1952, 133); Полковник пересів на каючок і поплив повз берег, щоб оглянути його з води (Панч, Гомон. Україна, 1954, 315). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 127.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн