юбка

Ю́БКА , и, ж. 1. діал. Юпка. — А що? одрізати тобі на спідницю чи на юбку? — спитав Ястшембський в молодиці (Н.-Лев., II, 1956, 44); Одіта вона була у демікотонну юбку й спідницю (Мирний, І, 1954, 165). 2. спец. Бокові стінки (або нижня частина їх) якогось циліндричного виробу. Ізолятори встановлюють на спеціальних крюках і штирях, але тільки так, щоб головка їх була зверху, а юбка внизу (Монтаж і ремонт.., 1956, 19); Юбка поршня. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 611.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн