єсть

ЄСТЬ 1 , рідко. Форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бу́ти . Роман гукнув на жінку, щоб виймала з бодні гроші… Та всі, які єсть!.. (Коцюб., І, 1955, 106). ЄСТЬ 2 , виг., військ. Уживається як відповідь підлеглого на наказ, розпорядження командира у знач. зрозуміло, буде виконано і т. ін. [Нагар:] Передай комісарові, що ми підготуємо все. Іди. [Фронтовик:] Єсть. (Вийшов) (Корн., І, 1955, 26). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 499.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн