гвоздичний

ГВОЗДИ́ЧНИЙ , а, е. Прикм. до гвозди́ка 2 . ∆ Гвозди́чне де́рево — вічнозелене дерево родини миртових, висушені пуп’янки якого використовують як прянощі. Гвоздика — це висушені бруньки з квіток гвоздичного дерева, що не розпустилися (Укр. страви, 1957, 280). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 45.

Поділитись у соціальних мережах
Академічний тлумачний словник онлайн